Вчитель: Осінь! Вслухайтесь в це слово. Повторіть його ще й ще. Осінь – це ніби то риска, яка проходить між вами та природою. Цього осіннього дня наша велика класна родина зібралася на своє чергове засідання. І сьогодні воно присвячене осені, осінньому святу урожаю.
У школу, в клас, на наше свято Прийшло до нас гостей багато Ми урожайну заспіваєм Батьків і друзів привітаєм.
Вчитель: У Осені три сини. Старший син – Вересень. Він самий привітний, часто у гості кликає. Носить він руду шапку та багряними нарядами усіх обдаровує. Жовтень... Цей зовсім не такий, все більше полюбляє самотність. З дерев листячко зриває, першими приморозками тпашок у далеку путь підганяє. Іноді, не зрозуміло, чи то він стогне за ними, чи то вітер балує. Листопад – місяць колючий, своєнравний, сумні пісні собі під ніс бурмоче. Ходить Листопад по землі та все думає, як землю від морозів та заметілей захистити, як дерева від морозів зберегти та припорошити сніжком. Слідкує Листопад, щоб усі тварини шубки одягли. Озера та ручаї, річечки кригою ховає, снігом прикриває. Ось така наша Осінь - гарна, прекрасна господиня, а головне – який урожай збирає щороку!!!
Осінь: Добрий день, вам, славнії люди Творці небувалого світлого дня. Хай поле врожайнеє вам піснею буде, Брати-хлібороби, моя рідня. Від щедрої ниви – святої землиці Дозвольте в пошані усім поклониться!!! ( кланяється)
Урожай: я – поважний урожай Що годує цілий край Ждуть мене міста і села Бо я щедрий, і веселий. Я працюю цілі дні Щоб співав наш край в зерні Ждуть мене дорослі й діти Ждуть мене по-всьому світі Бачиш, навіть малюки Золотисті колоски Підбирають у стіжечки На зерно і пиріжечки.
Осінь: Усе прекрасне на землі Бере початок з колоска Що променіє на стеблі Немов душа трудівника.
Урожай: А чому це радість сяє в очах діточок малих?
Осінь: Бо сьогодні – день Врожаю, коровай гостює в них!
Учень: ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм Хай в світі буде більше в нас братів Хай в кожній хаті будуть короваї Щоб люд ніколи хліба не просив.
Учень: ми-хліба творці, вороги пітьми, І доки сонце живить наші мрії, На рідній ниві будемо людьми Ми-хліборобський рід – Івана і Марії.
Учень: з хлібом у нас зустрічають гостей Хліб на весіллях цвіте в короваї І кращих немає на світі вістей Ніж хліб уродився у рідному краї.
Учень: у хлібі тім, що ти щодня їси, Є аромат духмяного поля, Проміння сонця і кристали солі І крапельки прозорої роси.
( Звучить пісня «Посівна веснянка» музика Л.Левітової, слова В.Кочевського)
Вчитель: давно так склалося в Україні, що хліб у хаті – це достаток, добробут, це і впевненість у завтрашньому дні. Хоч би де людина не трудилася – у місті чи селі, на суші чи на морі – всі ми голосом серця завжди поєднані з тим, хто годує країну, чия невмируща доля – літо й зиму в полях під відкритим небом. Їм, майстрам-хліборобам, клоняємося і в будні, і в свята, їхню любов до землі несемо в серцях. Адже хвала хлібові – це щоразу хвала людині-творцеві, хвала життю й самій природі, такій безмірній у своїх щедротах. З роду в рід народ наш виховує своїх дітей у пошані до хліба, прищеплюємо дітям поняття, що хліб – святий. Не годилося розкидатися хлібом, не годилося змітати зі столу крихти – це суперечило народній моралі, це було образливим для душі хлібороба.
(Звучить пісня «Ой, зелене жито зелене»)
Учень: Чи знаєш ти, чим пахне хліб? Коли весною кілька діб Тиркоче трактор за рікою? Хліб пахне працею людською!
Учень: Чи знаєш ти, чим хліб запах, Коли жнивують у степах Твої батьки в гарячу пору? Він пахне щастям хлібозбору!
Учень: Чим пахне хліб, чи знаєш ти, Як поведуть твої брати Зерном наповнені машини? Хліб пахне соками земними!
Учень: Чи знаєш ти, чим хліб землі Пахтить на вашому столі? Весною, влітку і зимою? Хліб пахне радістю людською!
Учень: В народі хліб мов матір поважають Ця шана з плином часу не зника. І дорогих людей завжди стрічають З хлібиною в барвистих рушниках.
Учень: Так хай же щедро наливає соком І колоситься золотистий сніп! І хай же родить більше з кожним роком Його величність – годувальник-хліб!
(Розгадування кросворду «ХЛЕБУШКО») 1. Кто выращивает хлеб? (хлебороб) 2. булочное изделие небольшой массы (рогалик) 3. без соли, без хлеба – половина … (обеда) 4. А по имени меня зовут Илья Муромец, по отцу величают сын Иванович. Двор мне княжеский не нужен, не пиров держусь, я мужик неприхотливый, был бы хлеба кусок… Кто такой Илья Муромец? (Богатырь) 5. Посеешь в пору, соберешь зерна … (гору) 6. Хлебный злак (Пшеница) 7. Вырос в поле дом, полон дом зерном, стены позолочены, ставни заколочены (колос) 8. Без рук, без ног, а подпоясанный ( сноп)
Осінь: Батько Василя Сухомлинського, відомого українського педагога, писав: «Коли я підріс, моя мати передала запашну хлібину в чистій торбині, а поруч лежав батьків лист. Не забувай, сину, про хліб насущний, пам»ятай, хто ти і звідки вийшов, пам»ятай, як важко дістається хліб. Ніколи не забувай, що поки ти вчишся, хтось працює, добуваючи тобі хліб у поті чола».
Урожай: у давнину орали землю сохою, зерно висівали вручну, жали хліб серпом або косили косою, молотили ціпом, мололи борошно ручними жорнами. Випікали хліб у домашніх печах. Отже, щоб отримати шматок хліба, люди витрачали багато сил і часу. Хліб для бідної людини був дорогоцінним скарбом. Люди ставились до хліба, як до святого, й шанували кожну крихту. Колись хліб різали суворою товстою ниткою, щоб не кришився. Якщо крихти залишалися на столі, їх ретельно збирали та кидали в рот. Змести крихту додолу вважалося злочином. Народ має багато прислів»їв та приказок про хліб. Пропоную пограти у гру «Добери закінчення».
( Граємо у гру. Прислів»я поділено на частини, перша у мене, а друга- у присутніх. Я починаю, а у кого продовження – читає його)
• Хліб – наш батько! • Хліб – усьому голова! • Поки є хліб та вода, все не біда • Без хліба нема обіда • Баловством хліба не добудеш • Земля годує людей, як мати дітей • Що посієш, те й пожнеш • Земля –тарілка: що покладеш, те й візьмеш • Хлеб на столе – и стол престол, хлеба ни куска – и стол – доска • Без соли, без хлеба – половина обеда • Без хлеба живот никогда не живет • Если хлеба ни куска, так и в тереме тоска • И пес перед хлебом смиряется • Не хлеб за брюхом ходит, а брюхо за хлебом • Хлеб да соль и обед пошел • Хлеб наш насущний – хоть черний, да вкусний • Хліб батюшка – вода матушка • Як у травні дощі надворі, то восени хліб у коморі • Найсмачніший хліб від свого мозоля • Паляниця – хлібові сестриця • Хочеш їсти калачі – не сиди на печі • Посієш вчасно- збереш рясно • Не той урожай, що в полі, а той, що у коморі • Травень холодний – рік хліборобний • Хліб і вода – козацька їда • Під глибоким снігом високий хліб росте
Вчитель: Справжню ціну хлібу знають хлібороби, ті, хто до землі найближче, хто живе турботами хлібної ниви, у кого в житті вміщується весь колосковий лан.
Учень: звання почесне хлібороб Це добре вам відомо Його дарунок за столом, У кожного з нас вдома.
Учень: і коровай, як сонце прохололе Займав почесне місце на столі А косарі виходили у поле, За хліб насущний кланялись землі.
Осінь: Святим словом «хлібороб» називають тих, хто пізнав ціну хліба, тих, хто зустрічає в полі весну, засіваючи землю зерном, щоби щедро родила наша нива, щоби багатшими ставали наші люди, щоб розквітала наша країна
Урожай: Зустрічаючи в полі росяні світанки під спів жайворів у піднебессі, п»яніючи від бентежного запаху дозріваючої пшениці, кожного дня, простуючи ранком назустріч сонцю, - хлібороб йде назутріч своєму щастю.
Осінь: Це завдяки його невтомним рукам стане ваговитий колос нашим хлібом насущним. І житимуть у ньому й сонце, що всміхалося весною, і дощі, що омивали колос улітку, й дихання матінки-землі, й безсонні ночі та невтомні дні без вихідних, і свята хліборобська любов до землі.
Учень: честь і слава хліборобам, що живуть в моїм селі Хлібороби хліб нам роблять, знають це старі й малі.
Учень: На руках у них буває пил, земля – та це дарма, Кожен скаже, кожен знає, кращих рук, як ці, - нема.
( Звучить пісня «Люди добре працювали»)
Вчитель: Будь-яке свято чи обряд не обходяться без хліба. Народжується дитина – ідуть з хлібом. Виряджають сина в далеку дорогу – мати замотує в рушник окраєць житнього хліба. Відзначають весілля з хлібом-сіллю та весільним короваєм. Гостей зустрічають із хлібом і сіллю. Проводжають в останню путь – із хлібом. Хліб – совість наша, хай буде в кожній хаті на столі, прикритий вишитим рушником та освячений молитвою нашою І ніколи не кажіть, що хліб черствий, недобрий. Хліб не буває таким. Бувають руки невмілі, які невдало випечуть його. Тож вклонімося цій святині, щоб одвічно був у кожній хаті, щоб не черствів. В народі кажуть:»Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми». Вчитель: А тепер вашій увазі вистава, яканазивається «Окрайчик»
(Звучить пісня «Хлеб – всему голова» муз.М.Куприна, сл.В.Балачана)
Осінь: Роздольщина! Краю милий! Краю золотавий! Поля твої широкополі, пісня дзвінкоголосі, Села наші рідні, сади пишноцвітні, Пшениці рясні, городи багаті!
Урожай: Роздольщина – рідна сторона, Роздольщина – в світі лиш одна! Тут городи і сади, яблука і гарбузи, Тут олія й буряки, тут полин і будяки, Ріки тут молочні, кавуни червоносочні, Худоба і птиця, всяка пашниця...
Вчитель: А мова наша далі піде про найулюбленішу усіма гостю – картопельку. Недарма її називають другим хлібом. Ця заморська гостя – найдавніша з культур. 14 тисяч років тому індійці Перу готували з картоплі особливе блюдо – чуніо. В 16 столітті вона була завезена в Європу. У нас вона з»явилася у 1698 році, коли Петро 1, мандруючи по Голандії, привіз звідти мішок бульби для розповсюдження. Квіти використовували як прикрасу у волоссі та на одязі. А їсти стали не бульби, а насінневі кульки, тому труїлися й помирали і про картоплю забули й думати. А з часом навчилися її вирощувати та правильно споживати.
Картопля: Мене дуже всі люблять. Та так сильно, що, навіть, поставили мені пам»ятник в Румунії. Там я на п»єдесталі в обрамленні квітучих стебел картоплі.
Вчитель: Постривай! То це виходить, що козаки не їли картоплі?
Картопля: Так, козаки вирощували багато чого, а картоплю тільки іноді привозили зі своїх походів.
Вчитель: А пісні є про картоплю?
Картопля: Тоді не було, а тепер є «Здравствуй, милая картошка!» (Звучить пісня «Здравствуй, милая картошка!»)
Конкурси
1. Змагання «Знавці картопляних страв» 2. «Ми збираєм урожай» - із зав»язаними очіма набрати якомога більше картоплі 3. «Найкращий кухар»- розрізати рівно навпіл картоплину, почистити найтонше і зважити картоплину. 4. «Гаряча картопля» - коло гравців, хлопають у долоню сусіда, поки грає музика.На кому зупинилася музика і хто отримав хлопок – програв і виходить з гри 5. «Картопляна вежа» збудувати вежу з картоплі – хто вище! 6. Картопляне дефіле – пройтися із картоплиною на голові – утримати картоплю, красиво йти і посміхатися
Вчитель: Картоплю полюбляють усі – і дорослі, і малі. Але ж наш стал завжди багатий на страви, а особливо із інших овочів та фруктів. Пропоную розгадати наші загадки:
• Сидить баба на грядках геть уся в латках Хто латку зірве, той заплаче та піде (цибуля)
• Круглий, але не місяць, з хвостом, але не миша, червоний, але не помідор (буряк) • Лежить Єгор під межею, накритий зеленою фатою (огірок) • Сама жовта і цукриста, я – красуня золотиста (диня) • У зеленій оболонці, а в середині – як сонце (кавун) • Головата, дженджуриста, сорочок наділа триста, а нога одна (капуста) • Під землею вогонь горить, а зверху чубчик стирчить (морква) • Жовтобокий карапуз йшов городами й загруз, бо насіння стільки має, що аж боки розпирає. (гарбуз)
Вчитель: підніміть, будь ласка, руки ті, хто любить борщ. Дякую. Пропоную вам подивитися міні-виставу «Як зайчики борщ варили»
Взимку мерзнуть пальчики, снігом все покрито. Захотіли зайчики борщику зварити. Мали моркву і капусту,цибулину, бурячки, Все для борщику дістали, а варити в чім – не мали... Взимку мерзнуть пальчики, снігом все покрито... Як же бідним зайчикам борщику зварити? Довго думали-гадали, не журились – міркували, І рішили куцохвості до лисички бігти в гості. Бо лисичка дуже хитра, не боялась снігу й вітру, на базар в село ходила, горщика собі купила. Поскакали зайчики полем аж до річки в хаткудо лисички. - добрий день, лисичко, любая сестричко! Є до тебе справа: будь така ласкава, і позич нам горщика наварити борщику, борщика гарячого, ми ж тобі віддячимо! Подаруємо капустку свіжу, ніби з літа, На базарі купим хустку у червоних квітах. І погодилась лисичка... Зайчики раденькі натопили добре пічку І гуртом швиденько у новому горщику Наварили борщику Їли-їли, наїдались, ще й лисичку частували. І нагрілись пальчики, стало тепло знову. Поскакали зайчики весело в діброву.
Вчитель: Дякуємо нашим артистам. Цікаво, зайчики-то наварили борщику, наїлися, а ми-то голодні! Що ж, запрошую всіх підкріпитися хлібом, дарами осені та стравами, які спеціально для нашого столу приготували ваші мами.
Осінь: Наші черевички запилились Наші ніжки притомились Треба нам всім відпочити Наші сили відновити.
Урожай: Тож просимо всіх вас до хати, Страви з картоплі куштувати.
Вчитель: за столи сідайте, та пам»ятайте: До столу з радістю ідуть 1 радість з собою у серці несуть! Смачно всім!
