Автор досвіду: Яворська Ірина Веніамінівна вчитель початкових класів
Тема досвіду:Розвиток мислення молодших школярів. ІІ. Теоретичне обґрунтування проблеми
Коли людина мислить,вона має сумнів, але вона впевнена, коли діє. А.Франц У сучасному світі знання стають все більш доступними для тих, хто хоче оволодіти ними, тому переосмислюється самоцінність знань. Натомість зростає роль умінь добувати, переробляти інформацію, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення людини. Це зумовлює зменшення питомої ваги готової інформації, зміну співвідношення між структурними елементами змісту на користь засвоєння учнями способів пізнання, набуття особистого досвіду творчої діяльності. Згідно з тлумачним словником української мови, мислити - міркувати, зіставляти явища об'єктивної дійсності, роблячи висновки. Істотною ознакою людини як розумної істоти є мислення, яке виникає в процесі взаємодії людини з навколишнім світом. Як наголошував французький філософ Ж.Сартр: «Мої думки - це я сам. Ось чому я не можу спинитись! Я існую, бо я думаю, а не думати я не можу». Мислення активізується в тих випадках, коли у людини виникають питання, на які не можна отримати відповідь шляхом сприйняття тих чи інших обєктів, відтворення того, що вже відомо про них. Відправним моментом мислення є постановка запитань: «Що це?», «Чому так?», «Хто винен?», «Що робити?». Мислення починає свій розвиток в процесі взаємодії людини з усім, що її оточує. Мимовільна увага, наочно-образна пам’ять, відчуття, сприймання, уявлення являють собою чуттєві основи пізнання людиною об’єктивної дійсності. Але вони не вичерпують всіх можливостей людського відображення. Людина здатна відображати те, що недоступно чуттєвому пізнанню. Це відбувається завдяки мисленню. На думку Г. Костюка, перехід від чуттєвого до мисленого пізнання об’єктивної дійсності являє собою дальший розвиток аналітико-синтетичної діяльності людського мозку. Аналіз та синтез об’єктів, абстрагування й узагальнення їх істотних властивостей відбувається на основі практичної діяльності людини, її власного досвіду та досвіду інших, під впливом потреб життя. При дослідженні мислення необхідно враховувати таку важливу якість як «чуттєвість до суттєвого», виділення та узагальнення ознак, що лежать в основі реально існуючих закономірностей навколишнього світу, на пізнання якого спрямована діяльність мислення. Важливою ознакою, що відрізняє мислення від інших психічних процесів, виступає його продуктивність, тобто спрямованість на відкриття нових знань. Мислення не може бути продуктивним без опори на минулий досвід. Розвиток мислення можливий лише на основі набуття учнями системи знань з різних предметів. З цього приводу О. Матюшкін зауважує, що знання людини виступають кінцевим результатом, основним засобом та відправним пунктом її мислення. На думку С. Рубінштейна, питання про мислення і знання є одним з основних питань загальної освіти. Вивчаючи мислення школярів, можна простежити діапазон їх можливостей у навчальному процесі, оскільки саме за допомогою мислительної діяльності учні набувають знання, формують способи дій. Проблема розвитку мислення школярів є особливо актуальною у наш час. Адже саме зараз, як ніколи, нашій країні потрібні люди, здатні приймати нестандартні рішення, які вміють творчо мислити. На жаль, сучасна школа ще зберігає застарілий підхід до засвоєння знань. Доволі часто навчання зводиться в основному лише до запам'ятовування і відтворення прийомів дій, типових способів розв'язування завдань. Одноманітне, шаблонне повторення одних і тих же дій відвертає потяг до навчання. Діти позбавляються радості відкриття і поступово втрачають здатність до творчості. Не зважаючи на те, ще й досі не склалося єдиноі думки про можливості і шляхи розвитку мислительної діяльності учнів, незаперечним є той факт, що за короткий термін навчання (1-4 кл.) мислення школяра зазнає значних змін. Від моменту вступу до школи і до переходу в середні класи воно змінються як в аналітико-синтетичному плані, так і за формою умовисновків. До початку шкільного навчання у дітей достатньо розвинуті психічні функції, і вони психологічно готові до засвоєння системи знань. Нині існує дві точки зору щодо пояснення особливостей мислительної діяльності молодших школярів. Обидві вони пов'язують питання розвитку дитячого мислення з навчальною діяльністю, виходячи із провідної ролі навчання в психічному розвитку дітей молодшого шкільного віку Ставлячись до мислення як до форми людського пізнання, психолог Г.О. Люблінська розглядає його як: 1)міру пізнання; 2) процес пізнання; 3) форму розумової діяльності. Через усі її дослідження проходить думка про пряму залежність розвитку мислительної діяльності від змісту і організації навчання. Саме в умовах навчання, як вважає Г.О. Люблінська, створюється можливість підвищення ефективності засвоєння дітьми знань. Вона підкреслює, що в будь якому процесі пізнання, людина виконує якісь дії з пізнавальним матеріалом. У мисленні ці дії є особливо складними. І успіх мислительної діяльності залежить від наявності у людини тих знань, якими вона має скористатися для розв'язання поставленої задачі, спеціальних умінь, способів виконання розумових дій, операцій порівняння, аналізу, синтезу та ін., а також від бажання насправді пізнати те, що їй невідомо. Ці особливості характеризують мислення як специфічну розумову діяльність людини. Розкриваючи особливості такого мислення науковці вказують: чим молодша дитина, тим її мислення тісніше пов'язане з діями і тим далі вона стоїть від розуміння причин, які викликають ту чи іншу зміну в предметах і в явищах. На їх думку, мислення дітей з початку навчання в школі характеризується такими особливостями: - спрямованістю на розв'язання конкретних завдань, які виникають під час діяльності дитини, включенням в конкретну роботу; - наочним і конкретним характером словесних понять про предмети і явища дійсності, в основі яких лежить узагальнення зовнішніх ознак і які органічно пов'язані з практичним використанням предмета; - наявністю в мисленні причинних зв'язків, значною мірою ще обмежених предметами індивідуального досвіду дитини; - виникненням словесних, плануючих дій, роздумів. У процесі шкільного навчання мислення дітей продовжує розвиватися. Головною рисою його стає спрямованість на оволодіння знаннями основ наук. Проте в самому процесі розвитку все ще дають про себе знати «старі» прояви, яких діти не можуть позбутись одразу. Так осмислення деяких причин зміни явищ замінюється цільовими установками або зводиться до глянцевого результату. Наприклад, на запитання «Чому у зайця під зиму шубка замість сірої стає білою?» більшість дітей відповідає: «Щоб мисливець не застрелив», «щоб лисиця не спіймала», «щоб вовк не бачив». Або відповідаючи на запитання: «Чому рослини гинуть?», діти констатують: «Тому, що їх ніхто не поливає», «тому, що без води вони сохнуть», «тому, що стає холодно» та ін. Хоча за логікою речей рівень знань на цей період дає їм змогу побачити загальну закономірність - зміна умов навколишнього середовища призводить до змін у житті рослин і тварин. І тільки з допомогою вчителя, в умовах шкільного виконання практичної дії і теоретичного усвідомлення школярі «позбуваються» прив'язаності до конкретних ситуацій і навчаються встановлювати логічні зв'язки між причиною і наслідком, частиною і цілим, простором і часом. Для практики навчання особливо важливо положення про те, що мислення не може бути зведено до функціонування вже готових знань. С.Л. Рубінштейн висунув вимогу розкрити мислення передусім як продуктивний процес, здатний приводити до нових знань, досліджувати його активний, творчий аспект. Так в вітчизняній психології було поставлено завдання вивчати не тільки і не стільки результати розумової діяльності, не сам по собі її результат, а перш за все процес, який приводить до цього результату і сприяє не тільки міцному засвоєнню знань, але і «вихованню істинного, самостійного, продуктивного, творчого мислення». Для практики навчання особливо важливо положення про те, що мислення не може бути зведено до функціонування вже готових знань. С.Л. Рубінштейн висунув вимогу розкрити мислення передусім як продуктивний процес, здатний приводити до нових знань, досліджувати його активний, творчий аспект. Так в вітчизняній психології було поставлено завдання вивчати не тільки і не стільки результати розумової діяльності, не сам по собі її результат, а перш за все процес, який приводить до цього результату і сприяє не тільки міцному засвоєнню знань, але і «вихованню істинного, самостійного, продуктивного, творчого мислення». Як повинен педагог побудувати процес навчання, щоб учні зацікавилися навчальним матеріалом, активно включилися в роботу? Яким способом створити в них внутрішні умови мислення для засвоєння нового? Потреба в пізнанні виникає в людини в тому випадку, коли вона не може досягнути цілі з допомогою відомих йому способів дій, знань. Ця ситуація і називається проблемною. Саме проблемна ситуація допомагає викликати зазначену пізнавальну потребу в учнів, дати необхідну спрямованість їхній думці і тим самим створити внутрішні умови для засвоєння нового матеріалу, забезпечивши таким чином можливість управління зі сторони педагога цим процесом. Ось чому в сучасних дослідженнях проблемна ситуація розглядається як центральна ланка проблемного навчання. У мисленні завжди тісно пов'язані процеси актуалізації, з однієї сторони, і перетворювання та продукування нових знань - з іншої. Процеси першого типу складають репродуктивну основу мислення, а процеси другого - творчу. Програми для початкової школи ставлять надзвичайно обширні суворі вимоги до набуття молодшими школярами певних знань, формування умінь і навичок. Ці вимоги реалізуються в основному через систему завдань, спрямованих на виконання різноманітних практичних дій (прочитати, переписати), - виконуючих, а також дій, спрямованих на актуалізацію та закріплення знань, - відтворюючих. Ці види дій в сукупності складають групу репродуктивних дій, так як їх виконання ґрунтується на чітко поставленій меті, від учнів вони вимагають досягнення результату, максимально наближеного до зразка. В другу групу входять мислительні дії, які визначаються за наступними завданнями: - встановити причинно-наслідковий зв'язок; - виділити в об'єкті його складові - аналітичні; - знайти відмінність і подібність — порівняльні; - зробити висновок; виділити загальне і суттєве — узагальнюючі. Третю групу складають контролюючі та оцінюючі дії. Прикладом контролюючих дій є такі: - звірити продукт своєї діяльності із зразком; - чи відповідає даний продукт поставленій меті; - знайти помилки. Оцінюючі дії - це дати оцінку результату своєї діяльності або діяльності інших. Якщо говорити про вплив цих дій на розвиток психічних процесів і якостей особистості, то потрібно зазначити, що він є універсальним. Щодо четвертої групи навчальних дій, то їх складають дії продуктивного характеру, які вимагають формування якогось певного новоутворення. Виділяють три типи дій продуктивного характеру, а саме: 1. Створюючі - створення нового продукту - придумати речення, скласти розповідь, задачу, математичний вираз. 2. Перетворюючі - перетворення даного продукту в новий - переказ, зміна порядку слів у реченні, зміна запитання у задачі. 3. Плануючі - складання плану майбутньої дії - розповідь, розв'язання задачі. Основою творчого мислення і є дії продуктивного характеру. Саме вони дозволяють визначити, наскільки творчо, оригінально учень підходить до певної проблемної ситуації, задачі. Проте для того, щоб в дітей були добре розвинуті навчальні дії продуктивного характеру, перш за все потрібно, щоб у них були сформовані репродуктивні (відтворюючі) дії. Вони є базою для розвитку продуктивних дій, а ті, у свою чергу ,сприяють розвитку творчого мислення. Але часто трапляється так, що вчитель використовує на уроках одноманітні завдання, завдання з підручника і, таким чином, діти виконують лише дії репродуктивного змісту, а це приводить до затримки у розвитку творчого інтелекту школярів. Спостереження такого явища у навчальному процесі, як перевага одних дій над іншими, пояснюється недоліками у плануванні вчителем навчальних дій. Ось тут і виникає великий дефіцит одних дій і значна перевага інших. Це пояснюється використанням на уроках завдань, які мають одну і ту саму мету. Найбільше до цього приводять завдання, які пропонує вчитель, а в дещо меншій мірі причиною такого негативного процесу є завдання, розміщені у підручниках. Ось чому педагог повинен так комбінувати типи завдань, задач, проблемних ситуацій, щоб учні мали змогу виконувати дії різнопланового характеру. Можна виділити три етапи розвитку творчого мислення: наочно-дійове, причинне і евристичне. Приміром, граючись із збірно-розбірними іграшками типу головоломок, пірамідок, матрьошок, дитина практично, методом спроб і помилок, шукає принципи їх розбирання та збирання, навчається враховувати та співвідносити між собою величину та форму різних деталей. Дуже важливим для розвитку мислення є завдання на досліди образу-уявлення. До п'яти років діти навчаються розчленовувати уявлення на окремі частини, активізовувати контури предметів, співставляти схожі предмети між собою і знаходити схожість та відмінності між ними. Виділення окремих елементів образу дозволяють дитині з'єднувати деталі різних образів, вигадувати нові, фантастичні об'єкти або уявлення. Так, дитина може уявити тварину, що поєднує в собі частини багатьох тварин і тому має такі властивості, яких не має жодна тварина в світі. В психології таку здібність називають фантазією. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури та проведених спостережень можемо назвати декілька психологічних якостей, які лежать в основі фантазування: - чітке яскраве уявлення образів предметів; - добра зорова та слухова пам'ять, що дозволяє тривалий час утримувати в свідомості образ-уявлення; - здатність подумки співставляти два і більше предметів і зрівнювати їх за кольором, формою, розміром і кількістю деталей; - здатність комбінувати частини різних об'єктів з новими якостями. Добрими стимулами для фантазії є незакінчені малюнки, невизначені образи типу чорнильних плям, опис незвичайних, нових якостей предметів. «Мислення... здійснює у процесі пізнання перехід від явища до його сутності» і, на відміну від процесів чуттєвого відображення (відчуття, сприймання), опосередковано відображає дійсність. Таким чином, у процесі мислення людина виходить за межі чуттєвого пізнання, розкриває такі явища, які не можна безпосередньо сприйняти органами чуття, знаходить взаємозв’язки між предметами, подіями і явищами, з’ясовує причини та наслідки цієї взаємодії. Надбудовуючись над відчуттями й сприйманнями, мислення відкриває нові сторони явищ та різних об’єктів. Думаючи, суб’єкт оперує наявними у нього знаннями, відкриває невідоме в відомому і таким шляхом приходить до нових знань. Об’єкт мислення, існуючи реально поза людиною, виступає для нього як продукт його мислення. Геракліт стверджував, що думкам доступні глибинні пласти буття, доступне те, що відчуття сприйняти не можуть. Мислення, підкреслює О. Савченко, - це опосередковане та узагальнене пізнання людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх суттєвих зв’язках і відношеннях. Людське мислення в будь-якій формі нерозривно пов’язане з мовою та мовленням. Воно існує в матеріальній, словесній оболонці, що є однією з принципових відмінностей психіки людей та тварин. Будь-яка думка виникає і набуває свого розвитку у слові, а вдало дібране слово вдосконалює, уточнює думку. Л.Виготський зазначав, що слово не лише називає предмет, тобто є його ярликом, але й завжди характеризує цей предмет чи явище, тобто є одночасно актом мовлення і мислення . Мовлення є способом, а мова - засобом вираження думки і формою її існування. Чим більше продумана думка, тим чіткіше вона виражається у мовленні. З огляду на особливості взаємозв’язку і взаємодії мислення та мовлення, П.Я. Гальперін розглядає формулювання думок уголос, закріплення думки або судження в слові як один із послідовних етапів формування розумових дій. Так, якщо вчитель пропонує учневі думати вголос, це поліпшує контроль за напрямком думки та вдосконалює її. Особливу роль у процесі взаємодії мислення і мовлення відіграє внутрішнє мовлення. Воно обслуговує думку, сприяє її виникненню і готує до вираження у зовнішньому мовленні. Перехід від зовнішньої дії до внутрішньої (від реальної до мовної) відбувається з великим напруженням і потребує ретельної роботи на кожному етапі. Час затримки на певному рівні визначається складністю навчального матеріалу і ступенем його новизни для учнів. Якщо у внутрішній план переходить недостатньо засвоєна дія, вона й уявно виконуватиметься повільно, нераціонально, із значною кількістю помилок. Тому вчитель у кожному окремому випадку визначає підготовленість дитини до переходу на вищий етап осмислення нового матеріалу, підкреслює В.Паламарчук. Мислення, на думку філософів, є соціально зумовлений процес, якість якого змінюється під час розвитку. Сенека передбачав: «Прийде час, коли нащадки наші будуть дивуватися, що ми не знали того, що так очевидно». Його виникнення і розвиток зумовлені суспільними потребами. Водночас розвиток мислення суб’єктів зумовлює суспільний поступ, виконує роль детермінанти соціального прогресу. Отже, мислення - це соціально зумовлений, пов’язаний з мовленням психічний процес самостійного відображення істотно нового, тобто процес узагальненого та опосередкованого відображення дійсності в ході її аналізу і синтезу, що виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання і здатний виходити далеко за його межі.
ІІІ. Технологія досвіду
Понад 2400 років тому Конфуцій сказав: Те , що я чую, я забуваю. Те , що я бачу, я пам’ ятаю. Те, що я роблю, я розумію. Ці слова підтверджують і сучасні наукові дослідження, які доводять, що 10% інформації людина засвоює, коли читає; 20% - коли чує; 30% - коли чує і бачить; 80 % - коли людина переживає те, що їй треба зробити. І найбільших результатів можна досягти, коли навчає когось, - 90%. Ці три простих твердження обгрунтовують необхідність використання активних методів навчання. Дещо змінивши слова видатного педагога, можна сформулювати кредо сучасного навчання: Те, що я чую, я забуваю, Те, що я бачу, я пам’ятаю, Те, що я чую, бачу і обговорюю, я починаю розуміти, Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром. Процес навчання – не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Цього можна досягти тільки за допомогою активного навчання. Розвиток мислення стає дуже актуальним під час інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин, без ефективного розв’язання проблем, значну частину яких неможливо передбачити. Саме тому очевидна життєва необхідність критичного мислення для вітчизняної освітньої системи. Тільки таким шляхом можна міркувати про розвиток демократії відповідно до вимог світового суспільства. Учні початкових класів добре навчаються лише за умови, коли їм цікаво, коли вони переживають хоча б невеликий успіх. Тож, із перших днів роботи в школі, я намагаюся створити ситуацію успіху, підбадьорити учня, що зазнав невдачі, похвалити навіть за незначний крок уперед. Створюю особливу атмосферу взаємодовіри та взаємоповаги. Використовую стилі спілкування на основі партнерства та захоплення спільною творчою діяльністю. Педагог не навчає, виховує чи розвиває, а співпрацює з учнями, навчаючись і самовдосконалюючись разом з ними. Тільки таким чином можливо досягти мети - формування особистості, готової до життя у світі, що постійно змінюється, здатної до навчання та самовдосконалення, до прийняття ефективних рішень. Моя мета - створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили; допомогти дитині зрости в умовах успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, допомогти зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, скрізь треба докласти зусиль. І тоді успіх супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності, виникає почуття компетентності. Наведу деякі прийоми створення «ситуації успіху»: «Радість класу» — емоційний відгук навколишніх на успіх учня класу, констатація будь-якого, навіть незначного позитивного результату діяльності, навіювання у дитини віри в себе. «Лінія горизонту» — перший успіх дитини одразу підхоплюється вчителем, пропонується повторити завдання на більш складному рівні, наче «відсуваючи» лінію горизонту. «Авансування» — вчитель в індивідуальній роботі виконує з учнем завдання, пояснюючи йому складні місця, а потім у класі дає подібне завдання, що самостійно виконується учнем, і він відчуває успіх. Практика моєї роботи показала, що усвідомлення ситуації успіху самим учнем, розуміння її значущості виникає тільки після здолання дитиною своєї боязкості, невміння, незнання, психологічного ураження та інших видів труднощів. Кожна дитина має до чогось певні здібності. Моє завдання - відшукати найменші пагінці таланту, розвивати їх. Адже в майбутньому трудовому житті стануть у пригоді: міцна пам'ять, гостре око, хороший смак, образне мислення. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу, залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми. Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень повинен володіти певними якостями: - гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях; - самостійно і критично мислити; - уміти бачити і формулювати проблему, знаходити шляхи раціонального вирішення; - усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в оточуючому середовищі; - бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити; - уміти працювати з інформацією; - бути комунікабельним, контактним, уміти працювати у колективі, різних ситуаціях; - уміти самостійно працювати над розвитком власного інтелекту. Роботу з виховання інтересів на уроках я будую у такій послідовності:
Я прагну зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. «Важких наук не має. Є тільки важкий виклад». Дитині має бути зрозумілою мета завдання. І тоді вона зможе з інтересом виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи. Чим молодший вік, тим цікавіші слід давати завдання. Найбільш цікавим є те, що максимально розвиває самостійність дитини, збуджує її думку. Викладання повинно бути захоплюючим - таким є один із принципів методики сучасного уроку. Щоб стимулювати творчу активність школярів, я використовую різні види творчо-розвивальних технологій: - технологія проблемного навчання; - технологія навчального дослідження; - проектна технологія; - технології інтерактивного навчання; - технології ігрового навчання. Розвиток мислення невіддільний від формування загальнонавчальних умінь і навичок та загальнолюдських цінностей. Розв’язання цих актуальних проблем можливе на основі запровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на всебічний розвиток дитини. Однією з таких технологій є інтерактивне навчання, яке являється одним із ефективних засобів активізації і розвитку творчої діяльності учнів. Якщо вчитель працює творчо, шукає оригінальні, нестандартні рішення проблем, він стає майстром. Саме тому я і впроваджую в своїй роботі «Інтерактивні технології навчання як засіб розвитку мислення». Мета моєї роботи – розвиток у малят інтересу до навколишнього світу, фантазії, творчості, уяви, творчого мислення, зв’язного мовлення. Цьому сприяють: залучення дітей до самостійного пошуку розв’язання проблеми, навички спілкування, вивчення матеріалу наперед, можливість проявити ініціативу і самостійність, винахідливість. Я поступово вводжу елементи інтерактивного навчання, починаючи з найпростіших форм і методів навчання, таких, як «Мікрофон», робота в парах, впровадження технології ігрового та проблемного навчання. Намагаюсь, щоб до роботи були залучені різною мірою всі учні, дбаю про психологічну підготовку учнів, стимулюю учнів за активну участь у роботі, надаю їм можливості для самоорганізації. Приміщення готую таким чином, щоб учні мали змогу легко пересуватися під час роботи малих груп. Під час уроку дотримуюсь регламенту та процедури, проявляю терпеливість до будь-якої точки зору, уважно вислуховую всіх учасників, поважаючи їх. Проте інтерактивні технології як технології взаємонавчання використовую дуже обережно, намагаючись не перетворити їхнє застосування в самоціль. Готуючись провести з учнями інтерактивну вправу, пропоную їм спочатку виконати підготовчі завдання: прочитати, продумати, виконати самостійно завдання на повторення. Інтерактивні вправи, які проводяться на уроці (а їх зазвичай не більше двох), добираю таким чином, щоб їх виконання дало б учням «ключ» до засвоєння теми. Вчу дітей вільно висловлювати свої думки. Цьому сприяє інтерактивний метод «Мікрофон». Даний метод використовую на етапі актуалізації знань учнів, так і під час узагальнення навчального матеріалу. Тримаючи в руках символічний «мікрофон», учень швидко і чітко відповідає на поставлене запитання. Далі знову говорить тільки той, у кого в руках мікрофон. Цей метод використовую майже на всіх уроках. За допомогою цієї вправи на уроці читання з’ясовую думку учнів щодо прочитаного, перевіряю домашнє завдання, підвожу підсумки уроку. На уроці української мови даний метод застосовую з метою повторення вивченого матеріалу, виявлення ставлення дітей щодо доцільності вивчення поданого матеріалу. Наприклад: урок читання у 4 класі за темою «Літературні казки». Запитання: «Які літературні казки ви читали? Назвіть авторів цих казок». На уроці природознавства можна поставити такі запитання до класу: «Які зміни відбулися в неживій і живій природі на початку весни?» – Синичка просить вас, дітки, на мить уявити, що ви стали пташками. А зараз зима, холодно. З яким проханням ви звернулися б до людей? На уроці читання у 3 класі: «Уявіть, що ви стали книжкою. З яким проханням ви б звернулися до учнів». Урок читання у 2 класі.«Усна народна творчість. Малі фольклорні форми.» Завдання: згадати й прочитати напам'ять одну з малих фольклорних форм. Передаючи символічний «мікрофон», охочі висловлюються швидко, чітко, не обговорюючи інших повідомлень і не перебиваючи один одного. Інтерактивний метод «Обери позицію» використовую на уроках з курсу «Я і Україна», предмету «Основи здоров’я», уроках розвитку зв’язного мовлення, на виховних годинах під час обговорення певних ситуацій. На уроках читання, української мови, курсу «Я і Україна» часто використовую «Асоціативний кущ», «Кубування». Також використовую «Прес-конференцію», «Мозковий штурм», «Інтерв’ю». Знайомі моїм учням і такі інтерактивні методи навчання, як «Обговорення проблеми в загальному колі», «Незакінчені речення», «Метод ПРЕС», «Навчаючи – вчуся», «Навчальні пари», «Два-чотири-усі разом», «Ротаційні (змінювані) трійки», «Ажурна пилка», «Акваріум», «Коло ідей». «Асоціативний кущ» (універсальний метод, може бути використаний на всіх етапах уроку під час вивчення будь-якого предмету. Спонукає думати вільно та відкрито стосовно певної теми). Ось як здійснюю роботу над «Побудовою асоціативного куща»: визначаю тему одним словом, а учні згадують все, що виникає в пам’яті стосовно цього слова. Спочатку виникають найстійкіші асоціації, потім другорядні. Фіксую відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається». Цей метод універсальний на всіх етапах уроку, зокрема під час активізації, в основній частині, як засіб перевірки знань. Наприклад урок 1 клас «Я і Україна» Тема: «Тварини. Різноманітність тварин». Робота в групах. Кіт , Собака, Корова - Записати те, що характерно для цих тварин: які вони, що люблять, який спосіб життя ведуть, де живуть
Наприклад. Асоціативний кущ, складений на першому уроці в 1 класі:
Кубування - цей метод допомагає дитині визначити, яка інформація йому знайома, і що він узнав нового. Це найголовніше, бо учень може сказати собі: «Це я знаю, але хочу узнати більше». Наприклад «Кубування» (Робота в групах). Лексичне значення слова. Ведмідь – дика кошлата тварина, що живе у лісі, зимує у барлозі, любить мед. До джерел слова: Ведмідь – означає «поїдавший мед», медоїд. Спільнокореневі слова. Ведмідь, ведмежа, ведмедик, ведмежатник, ведмежий. Сполучення слів: Великий, крупний, клишоногий, вайлуватий, старий, голодний, чорний, бурий, гімалайський, білий. Побачити, зустріти, вислідити (ведмедя). Реве, ричить, смокче (лапу), спить. Синоніми Ведмідь клишоногий, топтигін, ведмежа. Фразеологізм: Ведмідь на вухо наступив (немає музичного слуху). Ведмежа послуга. Дивитися ведмедем. Прислів’я: - Два ведмеді в одному барлозі на живуть; - Для ведмедя зима – одна ніч. Загадка: Клишоногий, вайлуватий, Смокче у барлозі лапу, Вміє голосно ревіть, Називається … (ведмідь). В своїй роботі використовую метод-прес. Технологію «Метод ПРЕС» можна запропону¬вати до будь-якої проблеми за умови дотримання чотирьох етапів: - висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору (починаючи зі слів: я вважаю, що...); - поясніть причину виникнення цієї думки, тоб¬то на чому ґрунтуються докази (починаючи зі слів: оскільки...); - наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, а також факти, що демон¬струють ваші докази (наприклад...); - узагальніть свою думку (зробіть висновок, по¬чинаючи зі слів: Отже, таким чином...) Навчаю школярів дискутувати з технології «Метод ПРЕС», де необхідно чітко зайняти свою позицію, довести свою точку зору. Роздаю учням пам’ятки, в яких зазначено чотири етапи методу. Позиція: «Я вважаю, що…» Обґрунтування: « тому що …» Приклад: « наприклад…» Висновки: «Отже (тому), я вважаю…» Наприклад, при вивченні оповідання «Я і мій телевізор» за Віктором Кавою, діти будують міркування, відповідаючи на запитання: «Чи погоджуєтеся ви з висновком, який Вітя зробив у творі?». Вивчаючи оповідання «Чорна кішка», міркують над тим, що насправді допомогло Василькові отримати найвищу оцінку?». Наприклад: урок природознавства за темою «Дерева, кущі, трави». Орієнтовне пояснення: «Я вважаю, що сосна – дерево, тому що у дерев один стовбур, у сосни – один міцний стовбур. Таким чином, сосна – дерево». Коли пропоную школярам дискусійне питання, що вимагає чітко визначити їх думку, зупиняюся на інтерактивній технології «Обери позицію». Роблю на окремих аркушах три надписи: «За», «Проти», «Не знаю». Оголошую проблемне питання. Наприклад: Чи потрібні в природі плазуни? Учні стають біля плаката з надписом, який вони обрали. Учитель пропонує обґрунтувати свою позицію. Після викладу різних точок зору запитую у дітей, чи не змінив хто-небудь своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плаката. «Добре-погано» - цю вправу застосовую для розгляду проблеми з різних точок зору. Пропоную дітям скласти таблицю «Добре-погано» і аргументувати свої відповіді. Це дуже добре робити на уроках читання, характеризуючи вчинки героїв. Що автор схвалює, а що засуджує в оповіданні? До чого автор заохочує, а від чого намагається застерегти? Коли учні засвоять етапи «ПРЕС методу», його можна використовувати на всіх уроках у початкових класах, оскільки це привчає учня до логічного вис¬ловлювання своєї думки. Незакінчені речення. Цю інтерактивну технологію часто поєднують з «Мікрофоном», вона дає змогу розвивати в учнів зв'язне мовлення, власні висловлювання, порівнювати їх з іншими, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті і переконли¬во. Організація роботи Учитель чітко називає тему, з якої учні будуть висловлюватися (можна ви¬користати і уявний "мікрофон"), формулює незакінчене речення і пропонує уч¬ням закінчити його. Кожен наступний учасник повинен почати свій виступ із запропонованої формули. Наприклад: «На сьогоднішньому уроці я удосконалив свої вміння...», «На сьогоднішньому уроці найважливішим відкриттям було...», «Це оповідання навчило мене...». «Незакінчені речення» - цей метод дає змогу розвивати в учнів зв’язне мовлення, власні висловлювання, вміння говорити коротко, але по суті і переконливо. Наприклад, на уроках математики: – Це трикутник, тому що… – Периметр чотирикутника дорівнює … і т.д. При перевірці домашнього завдання з природознавства: – Роман-Кош – найвища точка … (гір). Кримські гори скелясті, а Карпати – вкриті … При рефлексії: – Сьогоднішній урок навчив мене… – Це рішення я прийняв, тому що… – Я зрозумів, що…. Наприклад, для розвитку мовленнєвих умінь, розвитку творчого мислення використовую метод «Крісло автора»: учні за бажанням сідають у «крісло автора» і розповідають щось цікаве про своїх рідних, знайомих або епізод зі свого життя, історію про своє ім’я тощо. - «Передбачення» (метод стимулює розвиток критичного мислення; - дозволяє синтезувати думку, аналізувати інформацію, давати оцінку та зіставляти свої уявлення з розвитком подій). На дошці записано назву оповідання Л.Вахніної «Кордон». З’ясовується значення слова кордон. Діти в групах обговорюють, про що йтиметься в тексті, використовуючи ключові слова: сусід по парті; біла риска, ручки немає, чиста парта. Оповідання Г.Демченко «Калина» поділено на 4 частини. Після читання кожної частини ставляться запитання: «Що, на вашу думку, буде далі?», «Як розвиватимуться події далі?», «Чим закінчиться оповідання?». Фрагмент уроку Тема: Юрій Ярмиш «Про Андрійка і чашку» Актуалізація знань Учитель. Діти, сьогодні ми познайомимось з казкою Юрія Ярмиша «Про Андрійка і чашку». 1. Метод «Мікрофон». Запитання. Чи є у вас улюблена чашка? Чому ви її любите? Опишіть, якого вона розміру, кольору, що на ній намальовано? Чи бережете ви свою чашку? Чи входить у ваші хатні обов’язки миття посуду? Чи сумлінно ви виконуєте ці обов’язки? Чи дякують вам мами за помитий посуд? Метод «Припущення на основі запропонованих слів». Учитель. А тепер я хочу, щоб ви подумали про чотири речі з казки, з якою ми сьогодні познайомимося: чашку, чарівницю, Андрійка та кота Ваську. Поверніться обличчям до свого сусіда по парті. В парі спробуйте придумати свою історію, в якій були б усі 4 елементи. Дайте попрацювати своїй уяві! У вас на це є 3 хвилини. Через 3 хвилини пропонує 3 парам розповісти вигадані ними історії про чашку, чарівницю, Андрійка і кота Ваську. ІІ. Побудова знань. 1. Метод «Спрямоване слухання та міркування» Учитель. Зараз я почну читати казку Юрія Ярмиша «Про Андрійка і чашку». Слухайте та уявляйте собі те, що я буду читати. Перша зупинка Запитання. Чи випадково Андрійко розбив улюблену мамину чашку? Як ви вважаєте, чи знає Летюча Чарівниця про те, що Андрійко дуже необережний хлопчик і постійно б’є посуд? Пофантазуйте, яким буде продовження цієї історії. Учитель. Послухайте продовження казки та подивіться, чи виявиться ваше припущення правильним. Друга зупинка Запитання. Чи збулися хоч якісь ваші припущення? Чому Летюча Чарівниця перетворила Андрійка на чашку? Що вона хотіла, щоб відчув хлопчик? Чи знайомий вам вислів «побувати у чужій шкурі»? Що він означає? Як ви гадаєте, як почуватиметься Андрійко-Чашка? Яким буде продовження історії? Учитель. А тепер послухайте продовження казки та подивіться, чи виявиться ваше припущення справедливим. Я продовжу читання. Третя зупинка Запитання. Чи виявилися ваші припущення правильними? Чому Андрійко –Чашка «натерпівся страху», коли на кухню зайшов кіт Васько? Якби чашки могли говорити, що б закричав Андрійко-Чашка коту Ваську? Що відчував Андрійко-Чашка, коли з нього пив чай старший брат Микола? Якби міг, що б Андрійко-Чашка сказав Миколі? Чому мама почала кидати посуд? Чому у мами зіпсувався настрій? Чи розіб’є вона Андрійка-Чашку? Чим, на вашу думку, закінчиться казка? Запитання Чи справдилися ваші припущення щодо кінцівки казки? Учитель. Усі відмінно попрацювали. Деякі ваші припущення були справді дуже слушними. Але давайте пригадаємо історії, які ви вигадали на початку уроку. Чи якісь із них виявились у чомусь схожими з історією, що я вам прочитала? ІІІ. Консолідація знань Метод «Спільного обговорення» Запитання. Як ви гадаєте, чи правильно вчинила Летюча Чарівниця, перетворивши Андрійка на чашку? Чи буде Андрійко, по-вашому, бити посуд після того, як він побував чашкою? Чи буде слідкувати за чистотою і порядком у будинку? Поясніть свою думку. Розкажіть від імені мами Андрійка, як змінився її син. Уявіть себе героєм казки Андрійком. Які б поради ви дали своїм однокласникам щодо поводження з речами? При організації групової роботи пам’ятаю, що особливо цінним в цій формі організації навчання є те, що учні мають можливість брати на себе ролі, а саме: експертів, співрозмовників, мислителів, партнерів, друзів тощо. Організоване таким чином навчання дає можливість учням вчитись доводити твердження, відстоювати думку, набувати досвіду спілкування, розвивати творчі здібності, формувати свою особистість. Особливу увагу приділяю рефлексії наприкінці інтерактивного уроку. Цей етап уроку надає можливість повернутися до очікуваних результатів навчання та перевірити, чи досягнуті вони. При підведенні підсумків: використовую відкриті запитання: як? чому? що?; прошу висловити власну думку; наполягаю на описовості а не оціночності; прошу говорити про зроблене, а не про те, що могло бути зроблене; розбираємось із причинами (чому? як? хто?), шукаємо альтернативні теорії (Чи є інша можливість?), підбираємо інші приклади (Де ще відбувалось щось подібне?). Формуванню мислення школярів сприяє використання нестандартних уроків, які дають матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу і самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Пізнавальна діяльність учнів при таких способах її організації в основному має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб’єктів навчання, дає можливість обміну інтелектуальними цінностями, зіставленню і узгодженню різних точок зору про об’єкти, що вивчаються на у Для активізації пізнавальної діяльності учнів використовую різні типи уроків: урок – казка, урок-дослідження, урок-зустріч , урок-подорож, урок –змагання, урок - ярмарок, урок –аукціон, урок-гра. У виборі структури таких уроків орієнтуюся на зміст матеріалу, на рівень підготовки класу, на вікові особливості учнів, на складності матеріалу і на свої можливості як учителя. Учитель повинен бути творцем. Він має розуміти свої обов`язки так, щоб не затримувати природного розвитку дитини, а пробуджувати в ній високі почуття, викликати самостійну думку, ініціативу. Наприклад урок у 3 класі Тема. Вимова і правопис слів з префіксами з-, с- Мета: поглиблювати знання про префікс; удосконалювати вміння утворювати нові слова за допомогою префіксів; ознайомити учнів з літературною вимовою та написанням префіксів з-, с-; формувати орфографічні уміння учнів; розвивати мовлення; виховувати повагу до традицій народу. Тип уроку: вивчення нового матеріалу Вид уроку: урок-ярмарок Обладнання: мультимедійна дошка, картки для самостійної роботи, дидактичні матеріали, сюжетні та предметні малюнки, медальки («Найкращому учню», «За відмінне навчання», «Розумниці», «Найкращій учениці» «За старання» ). Хід уроку І. Організація класу. Привітання гостей (слайд1) Учитель Пролунав дзвінок, Починається урок Будемо працювати старанно, Щоб почути у кінці, Що у нашім третім класі Діти – просто молодці! Учні Добрий день, у добрий час, Всіх гостей вітаємо, Здоров’я, творчих успіхів Усім ми Вам бажаємо. ІІ. Актуалізація знань учнів. 1. Розповідь вчителя.(слайд 2) Увага! Увага! Спішіть – поспішайте! Господарі й гості, глядіть, не минайте! На ярмарок, прошу, гуртом, поодинці! Чекають на всіх там чудові гостинці! На ярмарку нашім веселім, багатім Є чим дивуватись і є що придбати, Тут щедрі дарунки і саду, й городу, Тут пісня і жарти – усім в нагороду. Тут речі умільців ні з чим незрівнянні Сопілки – хлоп’ятам, намисто – дівчаткам. Мерщій – бо на ярмарок усі поспішайте.(слайд 3,4,5) - Традиційно в Україні, коли все добро із садів, городів, полів і лісів було зібрано й звезено у двори, сховано в комори, льохи та клуні, люди збирались на великий ярмарок, щоб продати надлишок виробленої продукції, обміняти на інший товар й навіть похвалитися вирощеними овочами, фруктами, зерновими культурами, медом, хлібом, гончарними ткацькими виробами… Чого тільки не було на тих ярмарках у незапам’ятні часи в Україні! Тому сьогодні ми хочемо поринути в ту далеку епоху й заглянути на такий ярмарок, що проходив в українських містечках і великих селах. Але ярмарок у нас незвичний, а граматичний. 3. Вправа «Очікування» - А чого ви очікуєте від уроку? - Наш урок – це урок творчості. В кінці уроку ми підведемо підсумки нашого ярмаркування. За ваші правильні відповіді ви будете отримувати нагороди – фішки, які обміняєте на приз. 4. Щоб відправитись на ярмарок по нові знання, ми з вами пригадаємо, з чого будуються слова. «Мозковий штурм» - Без якої частини не може бути слова? - Що таке корінь? - Як називається змінна частина слова? - Що таке основа? - З яких частин може складатися основа? - Яка частина слова стоїть перед коренем? 5. Діти, у вас на партах лежать картки. Відшукайте і зафарбуйте синоніми до слова ярмарок (картки). Відшукати і зафарбувати синоніми до слова ЯРМАРОК.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів Вчитель. Ви довели, що маєте добрі знання з теми «Будова слова». Тому ми вирушаємо по нові знання на наш ярмарок. 1. Першим ми відвідаємо лоток «Народні умільці»(слайд 6) А що ми будемо майструвати, ви дізнаєтесь, коли ми проведемо хвилинку каліграфії.
Краплина до краплини – і річка буде, зернина до зернини – і повний кошик буде (китайське прислів’я). (пояснення). Розібрати за будовою слово зернина. Кошики майстри плели, в’язали, майстрували.(слайд 7) Отже, кошик нам потрібно (що зробити?)….плести, …в’язати. Яку букву потрібно написати в цих словах: Яку букву потрібно написати в цих словах: ….плести ?…в’язати з с з с Повідомлення теми уроку.(слайд 8 2. Повідомлення теми уроку.(слайд 8) IV. Вивчення нового матеріалу 1. «Акваріум»(слайд 9) Нам допоможе таблиця. Спробуйте скласти за нею правило. Пишемо так, як чуємо і вимовляємо Скопати Спитати С Стиснути Сформувати Схопити Зламати Збирати З Здавати Згортати Зварити
-кинути - питати С - терти -ховати - фотографувати
2. Робота з підручником. Давайте прочитаємо правило за підручником. (с.107). Фізкультхвилинка (слайд 10) Щоб виготовити нам кошик, потрібно підготувати лозу. У вас на партах є аркуші, на яких знаходяться стрічки з буквами, що позначають приголосні звуки. Знайдіть букви, перед якими завжди пишеться префікс с. Зафарбуйте стрічки.(слайд 11) 3. Робота в парах. Картка(слайд 12) У вас є кошики, їх потрібно оздобити. Перевірка (слайд13)
4. Перед нами лоток «Нові слова утвори, правило закріпи».(слайд 14) Ми з вами продовжуємо працювати. Лоточків із яблуками не минайте, Які до смаку вам, такі вибирайте. Сортів тут багато, усі вони – різні; Ось яблука ранні, ось яблука пізні. Скуштуйте ці яблучка – солодкі, духмяні, У роті, немовби медок, вони тануть. Потрібно за допомогою префіксів утворити нові слова.(слайд 15) Хлопчики записують слова з префіксом з , а дівчатка з префіксом с. Перевірка (слайд 16), (слайд 17) V. Закріплення вивченого матеріалу 1. Лоток «Диктант швидкої усної дії» (слайд 18) (За сигнальними картками) Ярмарок у нас багатий, Можете всього придбати: Буряки, картоплю, моркву, Дині, гарбузи, капусту. Тут всього багато й густо! Отож поспішайте без крику і свар, Поки не підняли ціни на товар. Я говорю вам слово, а ви повинні вирішити, який префікс з чи с ми пишемо. Сховати, зварити, злити, скопати, стерти, зрізати, зчистити. А тепер давайте підсумуємо, коли ми пишемо префікс з-, с-. Назвіть, які овочі ви придбали. Що з них можна приготувати. 2.Лоток «Відпочинь» (слайд 19) А ще на ярмарку можна було відпочити й повеселитися, зустрітися з родичами, знайомими, друзями, познайомитися. - А зараз пропоную пограти в гру «Карусель» (До слів приєднати префікс).(слайд 20,слайд 21) З давніх-давен українці перевіряли свою силу, спритність, мужність за допомогою змагань. (слайд 22) -Ми зараз проведемо змагання «Перетягни канат». Клас ділиться на дві команди. Та команда, яка перша і правильно виконає завдання – та і перемогла. VI. Домашнє завдання. І гр. – картка. ІІ гр. впр. 265. VII. Підсумок уроку. Вчитель. На доброму ярмарку ми побували, Одні продавали, інші – купували, А тепер вже й додому час. 2.Рефлексія. - Які ваші враження від уроку? - Чи вдалося виконати всі завдання? - Що, на вашу думку, вдалося найкраще? - Скажіть, а чи справдилися ваші очікування від уроку? Учні продовжують фразу «Сьогодні на уроці ми…» (Гра «Мікрофон») VIII. Оцінювання роботи учнів.(слайд 23) Підрахунок кружечків, оцінювання роботи дітей, вручення медальок. Сьогоднішнім призом – є медальки. Наш ярмарок добігає кінця. Ми бажаємо вам, щоб завжди на ваших столах був достаток, щоб було що продавати, за що купувати.(слайд 24) Щоб родила щедро нива, Щоб у хаті все, як слід, Щоб довіку був щасливий Український славний рід. Літературні ігри, кросворди, шаради, анаграми, вікторини сприяють розвитку мислення (швидкості, гнучкості, точності, оригінальності). Творчі, пізнавальні та інтелектуальні здібності постійно стимулюю також за допомогою активізації фантазії, уяви школярів. Бо ще Джані Родарі сказав: «Якщо хочеш навчити думати, то насамперед навчи придумувати». Так, у 2 класі під час вивчення теми «Різнокольорові вірші» –пропоную уявити картини природи, словесно їх намалювати. Ці завдання називаються «Слухаю, уявляю, відчуваю». Або поділяю клас на два варіанти, а потім під час читання вірша учні одного варіанту записують, що чують, другого варіанту – що бачать. («Що я чую, що я бачу»). Розвитку пізнавальних, творчих, інтелектуальних здібностей сприяє виконання завдань з логічним навантаженням. Такі завдання тренують довільну увагу, вчать порівнювати, аналізувати, узагальнювати, класифікувати. Для розвитку здібностей пропоную своїм учням такі завдання: - продовжити казки, оповідання; - зробити словесне малювання; - вилучити зайве; - вивчити або придумати скоромовки. Слід зазначити, що самостійність у мисленні, та такі життєво необхідні якості, як кмітливість і винахідливість, розвиваються в процесі ігор, особливо дидактичних. В іграх діти не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його. За словами Виготського, «гра дитини – це творче переосмислення пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них дійсності, яка відповідає запитам і інтересам самої дитини», тобто гра розглядається як творча діяльність, в якій наочно виступає комбінуюча дія уяви. Тому в своїй роботі постійно використовую розвивальні ігри як засіб навчання і виховання. У грі розвивається уява, утверджуються образи фантазії, виниклі ідеї, створюються продукти діяльності, які є для дитини емоційно привабливими. Учні привчаються до колективної дисципліни. Важливість гри у тому, що вона надає дитині можливість помріяти, проявити уяву, дає свободу самовияву і творчості.
