Меню сайту
Головна » 2015 » Березень » 13 » КЗ "Любимівська ЗОШ І-ІІІ ст"
10:51
КЗ "Любимівська ЗОШ І-ІІІ ст"
Розвиток мислення молодших школярів.
І.Актуалізація теми

Державним стандартом початкової загальної освіти передбачається одна з найголовніших задач школи - підготовка всестороннє розвиненої, активної особистості, здібної до самостійних досліджень і відкриттів. Це означає перш за все, навчити всіх, без виключення, добре читати, писати, сформувати уміння самостійно працювати з підручником, довідковою літературою. Практика показує, що навчити всіх, без виключення на високому рівні неможливо, на те є вагомі аргументи: діти відрізняються своєю здібністю до раціонального мислення, увагою, властивістю пам'яті. Дитина, у якої нестійка увага, нерозвинена пам'ять, не зможе виконати навіть деякі з традиційних завдань. Про це не прийнято говорити, але це так. І які б нові педагогічні технології не застосовувалися, такі діти відрізняються низькою успішністю.
д дитини - вирішальний фактор формування особистості, а вся система навчання і виховання повинна допомогти їй виявити у собі і розвинути те, що їй органічно притаманне.
У сучасній школі дедалі важливішого значення набуває інформатизація освіти, підготовка підростаючого покоління до життя в суспільстві, де інформація швидко змінюється й оновлюється. Вчителі повинні готувати учнів для роботи в умовах прискореного розвитку сучасного суспільства. Школярам потрібно не тільки мати необхідні вміння й навички, а й володіти новим стилем мислення, креативним підходом до справи, активністю й ініціативою. Вони повинні вміти орієнтуватися в потоці різноманітної інформації, обирати для себе головне і значиме.
Сучасний учитель має зважати на те, що використання нових технологій розширює межі освітнього процесу, підвищує його практичну спрямованість, сприяє підвищенню мотивації учнів в освітньому процесі, розвитку інтелектуальних, творчих здібностей учнів, їхніх умінь самостійно здобувати нові знання та створює умови для їх успішної самореалізації в майбутньому.
Протягом декількох років я працювала над вивченням і впровадженням інноваційних технологій в організацію навчально – виховного процесу в початковій школі. Викладання мови блоками, диференціація навчання, впровадження елементів розвивального навчання, удосконалення уроку читання шляхом ігор, розвиток пізнавальних здібностей – це далеко не повний перелік інноваційних технологій, які ми запроваджували в школі. Але я зрозуміла, що дитині мало мати тільки знання, вона їх повинна вміти втілювати в життя.
Перед тим, як починати свою роботу, вчитель перш за все повинен думати про дітей і пам’ятати, що продуктивною для них буде та праця, яка приносить радість. Більшість дошкільників на запитання «Чи хочеш ти до школи?» відповідає стверджувально. В процесі навчання виявляється, що одним із них працювати легко, цікаво, а в інших виникають труднощі, що призводять до подальшого втрачання інтересу до навчання. І тут на допомогу приходить вчитель. Якщо він створить умови для розвитку особистості, то в дитини обов’язково розкриються здібності, закладені природою. Розвиток мислення необхідно розпочинати з першого дня навчання в школі. Адже основний закон усіх змін у житті – це творчість. Розвинути, виховати в дітей творче мислення – завдання кожного педагога. Чим раніше пробуджуються творчі здібності, тим вищого рівня розвитку вони досягають. Необхідно стимулювати в дітей розвиток мислення, інтересів, уяви, фантазії, пам’яті, інтелекту, дослідницьку діяльність. Для цього потрібно знати індивідуальні особливості кожного учня і враховувати їх у навчанні. Діти, захоплені улюбленою справою, проявляють бажання самостійної діяльності, прагнення до знань, цілеспрямованість, наполегливість у розв’язанні завдань. Вчитель має спрямувати роботу так, щоб розвинути в учнів особистісні якості, які потрібні для творчості, а саме: сміливість думки, вміння доводити свою думку, вміння доводити розпочату справу до кінця, гнучкість мислення та уяви в їх складному поєднанні, емоційне натхнення.
Ефективність розвитку мислення учнів залежить від уміння вчителя організувати пізнавальну діяльність, націлити їх на творчий підхід до питань певної теми, на засвоєння системи знань навчального матеріалу. В.О.Сухомлинський зазначав: «Розвитку допитливості, системності, гнучкості, самостійності розуму сприяють такі прийоми впливу на внутрішні психічні процеси, за яких учень подумки оглядає, досліджує широке коло фактів, явищ для вивчення проблеми». Отже, для повноцінного розвитку мислення дитини потрібна творчість – як педагога, так і самої дитини.
У північних народів є простий і мудрий афоризм: «Якщо подарувати людині одну рибину, вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, буде ситою два дні. А якщо навчити ловити рибу – буде ситою усе життя”. Так і в навчанні: скільки б у школярів не було предметних знань, і вмінь, старанності, сумлінності – їх все одно буде замало для подальшого успішного навчання і розвитку. Адже в сучасному мінливому світі людина повинна вчитися і переучуватися безперестанно.
Тому протягом останніх трьох років я звернулася до теми «Розвиток мислення молодших школярів».
Мені подобалось працювати з дітьми, причому з маленькими, коли наче береш у руки матеріал і виліплюєш із нього дива… Великим щастям для мене завжди було спостерігати, як на очах відбувалися перетворення: із лякливих, майже нічого не розуміючих, не вміючих малят виростали розумні, допитливі, іноді навіть талановиті, дорослі люди. Приходять до школи діти з беззубими посмішками, з несміливим поглядами, і ти твориш із них майбутнє країни…
Помічаю, що коли учень уміє вчитися, він визначає сам або приймає мету, яку ставить учитель, відповідно до неї планує і виконує необхідні дії, у процесі роботи і на етапі завершення контролює й оцінює свої результати. Це характеризує сформовану навчальну діяльність. В першому класі у дітей вона тільки починає формуватися. Намагаюся якнайчастіше в процесі уроку задавати дітям такі питання:
- Як ти вважаєш?
- Чи згоден ти з думкою товариша?
- Як іще можна відповісти на це запитання?
- Чому не можна сказати інакше?
- Як зміниться відповідь, якщо ми змінимо умову?
- Порівняйте відповіді товаришів і виберіть кращу на вашу думку. Чому вибрали саме цю?
Ядро навчання – розвиток мислення учня. Це той самий процес, до якого багато вчителів спонукає дитину коротким словом: «Думай!» Якби дитина була сміливіша, вона запитала би у свого наставника: «Як це зробити?». Справді, наказуючи учневі думати, мало хто з учителів уявляє повною мірою, що в цей напружений момент йому треба досить швидко і безпомилково на очах усього класу виконати різні розумової операції, серед багатьох способів вибрати один. Як полегшити шлях до самостійного мислення? Очевидно, слід не пускати його на самоплив, а цілеспрямовано керувати цим процесом. Вивчаючи дослідження психологів ,можна виділити різні шляхи формування в молодших школярів пізнавальних умінь.
Щоб знайти своє місце в житті, учень сучасної школи має володіти такими навичками:
-гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях; - самостійно і критично мислити; - уміти бачити й формувати проблему ( в особистому, професійному, суспільному плані), знаходити шляхи раціонального її розв’язання; -усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в реальному житті; - бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;
- уміти працювати з інформацією (збирати потрібні факти, аналізувати їх, робити необхідні узагальнення, зіставляти з аналогічними або альтернативними варіантами розв’язання, з’ясовувати статистичні закономірності, робити аргументовані висновки, використовувати їх для розв’язання нових проблем); - бути комунікабельним , уміти працювати в колективі; - уміння самостійно працювати над розвитком власного інтелекту формування моральних якостей, свого культурного рівня.




ІІ. Теоретичне обґрунтування проблеми

Коли людина мислить,вона має сумнів,
але вона впевнена, коли діє.
А.Франц
У сучасному світі знання стають все більш доступними для тих, хто хоче оволодіти ними, тому переосмислюється самоцінність знань. Натомість зростає роль умінь добувати, переробляти інформацію, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення людини. Це зумовлює зменшення питомої ваги готової інформації, зміну співвідношення між структурними елементами змісту на користь засвоєння учнями способів пізнання, набуття особистого досвіду творчої діяльності. Згідно з тлумачним словником української мови, мислити - міркувати, зіставляти явища об'єктивної дійсності, роблячи висновки. Істотною ознакою людини як розумної істоти є мислення, яке виникає в процесі взаємодії людини з навколишнім світом. Як наголошував французький філософ Ж.Сартр: «Мої думки - це я сам. Ось чому я не можу спинитись! Я існую, бо я думаю, а не думати я не можу». Мислення активізується в тих випадках, коли у людини виникають питання, на які не можна отримати відповідь шляхом сприйняття тих чи інших обєктів, відтворення того, що вже відомо про них. Відправним моментом мислення є постановка запитань: «Що це?», «Чому так?», «Хто винен?», «Що робити?». Мислення починає свій розвиток в процесі взаємодії людини з усім, що її оточує. Мимовільна увага, наочно-образна пам’ять, відчуття, сприймання, уявлення являють собою чуттєві основи пізнання людиною об’єктивної дійсності. Але вони не вичерпують всіх можливостей людського відображення. Людина здатна відображати те, що недоступно чуттєвому пізнанню. Це відбувається завдяки мисленню. На думку Г. Костюка, перехід від чуттєвого до мисленого пізнання об’єктивної дійсності являє собою дальший розвиток аналітико-синтетичної діяльності людського мозку. Аналіз та синтез об’єктів, абстрагування й узагальнення їх істотних властивостей відбувається на основі практичної діяльності людини, її власного досвіду та досвіду інших, під впливом потреб життя.
При дослідженні мислення необхідно враховувати таку важливу якість як «чуттєвість до суттєвого», виділення та узагальнення ознак, що лежать в основі реально існуючих закономірностей навколишнього світу, на пізнання якого спрямована діяльність мислення.
Важливою ознакою, що відрізняє мислення від інших психічних процесів, виступає його продуктивність, тобто спрямованість на відкриття нових знань.
Мислення не може бути продуктивним без опори на минулий досвід. Розвиток мислення можливий лише на основі набуття учнями системи знань з різних предметів. З цього приводу О. Матюшкін зауважує, що знання людини виступають кінцевим результатом, основним засобом та відправним пунктом її мислення. На думку С. Рубінштейна, питання про мислення і знання є одним з основних питань загальної освіти.
Вивчаючи мислення школярів, можна простежити діапазон їх можливостей у навчальному процесі, оскільки саме за допомогою мислительної діяльності учні набувають знання, формують способи дій.
Проблема розвитку мислення школярів є особливо актуальною у наш час. Адже саме зараз, як ніколи, нашій країні потрібні люди, здатні приймати нестандартні рішення, які вміють творчо мислити. На жаль, сучасна школа ще зберігає застарілий підхід до засвоєння знань. Доволі часто навчання зводиться в основному лише до запам'ятовування і відтворення прийомів дій, типових способів розв'язування завдань. Одноманітне, шаблонне повторення одних і тих же дій відвертає потяг до навчання. Діти позбавляються радості відкриття і поступово втрачають здатність до творчості.
Не зважаючи на те, ще й досі не склалося єдиноі думки про можливості і шляхи розвитку мислительної діяльності учнів, незаперечним є той факт, що за короткий термін навчання (1-4 кл.) мислення школяра зазнає значних змін. Від моменту вступу до школи і до переходу в середні класи воно змінються як в аналітико-синтетичному плані, так і за формою умовисновків.
До початку шкільного навчання у дітей достатньо розвинуті психічні функції, і вони психологічно готові до засвоєння системи знань.
Нині існує дві точки зору щодо пояснення особливостей мислительної діяльності молодших школярів. Обидві вони пов'язують питання розвитку дитячого мислення з навчальною діяльністю, виходячи із провідної ролі навчання в психічному розвитку дітей молодшого шкільного віку
Ставлячись до мислення як до форми людського пізнання, психолог Г.О. Люблінська розглядає його як: 1)міру пізнання; 2) процес пізнання; 3) форму розумової діяльності.
Через усі її дослідження проходить думка про пряму залежність розвитку мислительної діяльності від змісту і організації навчання. Саме в умовах навчання, як вважає Г.О. Люблінська, створюється можливість підвищення ефективності засвоєння дітьми знань. Вона підкреслює, що в будь якому процесі пізнання, людина виконує якісь дії з пізнавальним матеріалом. У мисленні ці дії є особливо складними. І успіх мислительної діяльності залежить від наявності у людини тих знань, якими вона має скористатися для розв'язання поставленої задачі, спеціальних умінь, способів виконання розумових дій, операцій порівняння, аналізу, синтезу та ін., а також від бажання насправді пізнати те, що їй невідомо. Ці особливості характеризують мислення як специфічну розумову діяльність людини.
Розкриваючи особливості такого мислення науковці вказують: чим молодша дитина, тим її мислення тісніше пов'язане з діями і тим далі вона стоїть від розуміння причин, які викликають ту чи іншу зміну в предметах і в явищах. На їх думку, мислення дітей з початку навчання в школі характеризується такими особливостями:
Переглядів: 191 | Додав: yavorskaya0301 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Block title
 
 
Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz